АСКЕТИЗМ І РІВНІСТЬ

АСКЕТИЗМ І РІВНІСТЬ

Центральне місце в багатьох дискусіях на моральні і політичні теми посідає питання: мати чи не мати? На морально-релігійному рівні це питання означає альтерна­тиву між аскетичним і неаскетичним способами життя, причому останній передбачає і продуктивну насолоду, і необмежене задоволення. Ця альтернатива майже втрачає сенс, якщо акцент робиться не на поодинокому акті пове­дінки, а на установці, яка лежить у його основі. Аскетична поведінка, за якої людина постійно поглинута клопотами про те, щоб не насолоджуватися, може бути всього лише відмовою від сильних бажань володіння і споживання. В аскета ці бажання можуть бути притлумлені, але сама спроба пригасити прагнення до володіння і споживання може зробити особу рівною мірою стурбованою бажанням володіти і споживати. За даними психоаналізу, таке зре­чення через понадкомпенсацію зустрічається часто. Це і пригнічення своїх деструктивних потягів фанатичними вегетаріанцями, і придушення власних агресивних імпуль­сів запеклими противниками абортів, і пригнічення своїх «гріховних» бажань фанатичними поборниками «добро­чесності». У всіх цих випадках має значення не якесь пе­реконання як таке, а фанатизм, що його підтримує. Як завжди, коли ми стикаємося з фанатизмом, виникає підо­зра, що він править лише прикриттям для інших, як пра­вило, протилежно спрямованих імпульсів.

В економічній і політичній сферах настільки ж оман­ливою є альтернатива між необмеженою нерівністю та абсолютною рівністю доходів. Якщо власність кожного є функціональною й особистою, то той факт, що хтось має більше за інших, не становить соціальної проблеми; між людьми не виникає заздрощів, бо власність не має іс­тотного значення. У той же час прибічники ідей рівності борються за те, щоб частка кожного точно дорівнювала частці іншого, і тим самим видають власну, так само силь­ну, орієнтацію на володіння, хоча вони й намагаються її заперечувати через відданість ідеям рівності. За цією від­даністю проступає справжня мотивація поведінки — за­здрість. Ті, що вимагають, аби ніхто не мав більше за ін­ших, у такий спосіб захищають себе самих від заздрощів, які б вони переживали, якби хтось інший мав хоч на грам більше за них. Важливо те, щоб не було ні розкошів, ні злиднів; однак рівність не повинна зводитися до кількіс­ного зрівняння в розподілі кожного кавалка матеріальних благ, рівність означає, що різниця доходів не повинна перевишувати певного рівня, який зумовлює різний спосіб життя різних соціальних груп. Маркс підкреслював це у своїх «Економіко-філософських рукописах» [74], міркую­чи про «брутальний комунізм», який «заперечує повсюдно людську особистість»; такий тип комунізму «є лишень куль­мінацією цієї заздрості і цього нівелювання, яке виходить з уявлення про певний мінімум».