Байка 26 Щука і Рак

Щука, натрапивши на солодку поживу, жадібно її проковтнула. Аж раптом відчула сховану в ласощах вудку, що зав'язла в її нутрощах. Рак це запримітив здалеку й на другий день, побачивши Щуку, спитав:

– Ачого це ви, пані, такі невеселі? Куди подівся ваш кураж?

– Не знаю, брате, сумно чогось. Думаю, щоб розвеселитись, попливти з Кременчука в Дунай. Дніпро щось набрид.

– А я знаю причину вашого суму, – сказав Рак. – Ви проковтнули вудку. Тепер вам не допоможе ні бистрий Дунай, ні плодоносний Ніл, ні веселовидий Меандр,[23] ні золоті крильця.

Сила.

Рак каже щиру правду. Без Бога й за морем лихо. А мудрій людині весь світ батьківщина. Скрізь і завжди їй добре. Вона не збирає добро по місцях, а має його всередині себе. Воно їй – сонце в усякий час і скарб в усіх краях […]