«Нерівна всім рівність»

Ллються з різних трубок різні струмені в різні посудини, що стоять довкола фонтана. Менша посудина має менше, але вона однакова з більшою тим, що так само повна. І що ж дурніше за оту рівну рівність, яку д?рні марно силкуються ввести у світ?

Яке ж бо дурне все те, що суперечить блаженній природі!.. Ми боїмось голоду, забувши, що куди частіше люди помирають від переситу. Дурна туга сама не знає, чого бажає. Бо хіба не від нудьги й той-таки пересит? Краще вже вмерти, аніж усе життя нудьгувати в несродності. Несродність важча за будь-яке безділля. І краще вже черепасі не повзати, ніж літати. Не повзаючи, вона лише втрачає сродну забаву, а літаючи, ще й стогне, крім того, під тягарем несродності.

Яків. Слухай, Афанасію! Чи ти чув байку про собаку-дворняку й осла, що…

Афанасій. Так! Ми позавчора вволю насміялись, як він, позаздривши собачим ласкам, сперся копитами на пузо хазяїну.[202] Як черепасі не бувать орлом, так і ослу – придворним чоловіком.

Єрмолай. А скажи-но, яку ж віддяку дістав осел, що стрів хазяїна придворною ласкою?

Афанасій. Таку саму, як і слуга, котрий на людях зняв із королівського вбрання блоху.[203]

Лонгин. Мавпа – ось справжній герб усіх оцих. Дивно, що вони її не різьблять на своїх печатках. На печатці кесаря Августа була сила: «Festine lente» – «Спіши повільно».[204] А їхні печатки прикрасили б слова: «Осмілься, хоч би що».

Наш спільний приятель – ви знаєте, про кого я кажу,[205] – написав байку про козеня та вовка-музику, додавши до неї ось таку пораду: «Tu nihil invita dices, faciesve Minerva», тобто: «Не кажи й не роби нічого без ласки Мінерви».

Якось я в нього спитав: що означає старовинна приказка «Без ласки Мінерви»? А він відповів: «Не пнися до того, що не дано від природи. Без Бога, як знаєш, годі й до порога. Коли не рожден, так не сунься у книжність. Ах, скільки-то люду впало у вічну муку! Чи всі ми родились, щоб вчитися в школі? Хочеш бути щасливим? Будь задоволений власною долею» […]

Добре й росіяни кажуть: «За Богом підеш, добрий путь знайдеш». Отже, ревно слідувати Богові – це найсолодше джерело миру, щастя й мудрості. Нехай же всяк знає свою природу й упевниться, «щ? приємне для Господа».[206]

Суспільство – це те саме, що й машина. Нелад у ній буває тоді, коли її частини відступають від того, для чого вони зроблені своїм майстром.