Гроза з тюремного вікна*

Біла хмара повстає на чорну хмару,

Небо грозиться, викрешує вогні.

То чубаті козаки і яничари

Загукали, закружляли у борні!

Гей, виблискують небесні ятагани,

А над ними грізні списи січові,

Наступають, гонять тучі нездоланно

Шаленіючі хлоп’ята лугові!

Щось ворожий голос буркає облесно,

Та дзвінкі удари чути на землі:

То розковують невільників небесних

У міжзоряних просторах ковалі.

Подалися чорні хмари-яничари,

Малинові стяги мають, як живі!

Піднебесна загорілася Скутара,

Розпалаються хурдиги вікові!

Затихають сколошмачені простори,

Позбиралися у небі козаки,

І пливуть до Січі через море

Білі чайки, чорно-сині байдаки…

8 серпня 1979 р.

Читайте также