11.3. Дихання

11.3. Дихання

Дихання виконує фізіологічну функцію — забезпечує життєдіяльність організму. Але водночас воно виступає й енергетичною базою мови. Мовне дихання називається фонаційним (від гр. ???? — звук). У повсякденному житті, коли наше мовлення переважно діалогічне, дихання не викликає труднощів. Але під час виступу, особливо коли вам доводиться говорити протягом тривалого часу, нетреноване дихання нагадує про себе: пульс пришвидшується, обличчя червоніє, з’являється задишка.

Спробуємо стисло викласти основні положення техніки дихання. Розрізняють чотири типи дихання залежно від того, які м’язи беруть участь у процесі.

Верхнє дихання здійснюється м’язами, що піднімають й опускають плечі та верхню частину грудної клітки. Це слабке, поверхневе дихання, коли активно працюють лише верхівки легенів.

Грудне дихання здійснюється міжреберними м’язами. Змінюється поперечний об’єм грудної клітки. Діафрагма малорухома, тому видих є недостатньо енергійним.

Діафрагмальне дихання здійснюється за рахунок зміни подовжнього (рос. продольного) об’єму грудної клітки внаслідок скорочення діафрагми (при цьому спостерігається скорочення міжреберних дихальних м’язів, але дуже незначне).

Діафрагмально-реброве дихання здійснюється за рахунок зміни об’єму в подовжньому й поперечному напрямах внаслідок скорочення діафрагми, міжреберних дихальних м’язів, а також черевних м’язів живота. Це дихання вважається правильним і його використовують як основу для мовленнєвого дихання.

Розглянемо механізм діафрагмально-ребрового дихання. Діафрагма, скорочуючись, опускається вниз, тисне на внутрішні органи, що знаходяться в черевній порожнині. В результаті цього випинається верхня частина живота, грудна порожнина розширюється у вертикальному напрямі за рахунок діафрагми, що опустилася, нижня частина легенів заповнюється повітрям.

Розширення грудної клітки відбувається під час вдиху внаслідок активної роботи міжреберних м’язів, що розсовують іруд-ну клітку й збільшують об’єм грудної порожнини в горизонтальному напрямі. Легені розширюються у своїй середній частині й наповнюються повітрям.

Підтягування нижніх стінок живота (косих м’язів) допомагає у створенні опори для діафрагми й частковому переміщенні повітря з середньої та нижньої частин легенів у верхню, що сприяє заповненню повітрям усього об’єму легенів.

У чому полягає відмінність фонаційного дихання від звичайного?

Вдих і видих звичайного дихання здійснюється через ніс, вони короткі й однакові за тривалістю. Послідовність звичайного фізіологічного дихання — вдих, видих, пауза.

Для мовлення під час виступу звичайного фізіологічного дихання не вистачає. Мовлення й читання потребують великої кількості повітря, економного його витрачання та своєчасного відновлення. У мовленнєвому диханні видих довший за вдих. Іншою є й послідовність дихання. Після короткого вдиху — пауза для зміцнення черевного преса, а потім довгий звуковий видих.

Звуки утворюються під час видиху. Тому його організація має велике значення для постановки мовленнєвого дихання й голосу, їх розвитку й удосконалення. Існують спеціальні вправи, що розвивають і зміцнюють діафрагму, черевні й міжреберні м’язи.

Наприкінці розділу детально розглянемо деякі з них.

Практичні заняття, наведені в розділі, і самостійна робота над вправами допоможуть удосконалити систему дихання.