Транспозиція

54 Перший крок — усунути пристрасть як джерело напруження. Другий — погодитись на одноразовість шлюбу. В пристрасті все відбувається між тобою і мною, в гармонії— між ними і нами. «Я-ти» — це пристрасть, «ми-вони» — гармонія. У нас є слово еґоцентрик; пора придумувати слово носцентрик.

55 Але тоді, звичайно, жоден шлюб не може бути цілком гармонійним. Та коли він стає носцентричним, то відразу ж намагається віднайти — поза самим собою — різні контрполюси, які, в свою чергу, можуть визначити характер поз, полюса «ми», з їхньою допомогою він утворюється, і вони цементують його; точно так само полюс «я» визначається своїми контрполюсами. Деякі контрполюси — наприклад, проблеми старіння і наближення смерті— будуть спільними для всіх шлюбів.

56 Але є ще одна запомога для створення гармонійного шлюбу. Зазвичай ми думаємо про протилежність гармонії як про дисонанс. Але, як сказано вище, є ще один — причому дуже фундаментальний — контрполюс будь-якого існуючого предмета: його неіснування — ніщо, стан «Бога». Ми думаємо про дисонанси в музичній п’єсі як про контрполюси гармонії; але є також паузи і тиша. І це той стан — не дисонансу, а «мовчазної» не-гармонії, — який нам Треба використати, щоб створити гармонійний шлюб. На практиці це означає наявність особистих інтересів, яких не поділяє інший партнер, відособлення у взаєминах, згода з тим, що спільність, якщо вона не має в своїй основі періодів принаймні психологічного розмежування, стає такою ж нестерпною, як спільність, нав’язана закоханій парі під час «білого терору». Як тепер ясно, здатність формувати такі зовнішні інтереси і підтримувати таку контрольовану окремішність, з якої почнеться фундаментальна гармонія, вимагає таких стандартів і освіти, і економічної свободи, яких ми сьогодні не маємо ніде в світі — за винятком щасливої меншості, і це ще один вагомий арґумент на користь більшої рівності серед людей.

57 Все сказане мною про шлюб не нове: це знає будь-яка подружня пара, що дожила до середнього віку і все ще щаслива. Але моя мета — звернути увагу на те, що в нашому метафоричному шлюбі з насолодою, і, зокрема, з насолодою від існування в безпеці, від добрих справ і переживання краси, ми розвиваємо пристрасні взаємини того ж типу що і в шлюбі. Ми відчуваємо пристрасть до них, але для того, щоб відчувати її надалі, мусимо все більше вдаватися по допомогу до їхніх контрполюсів.

58 Еквівалент у шлюбі— недуга, відома як сверблячка семи років: знудженість вірністю. Ця метафорична сверблячка, знудженість стабільністю, суспільними приписами і добром, приходить, як правило, у віці від тридцяти до сорока — на четвертому десятилітті шлюбу з існуванням її посилює— і завжди посилюватиме — та вікова соціальна група, для якої пристрасне переживання є правом, бажанням і навіть обов’язком: молодь. І якщо ми творимо з неї кумира (як сьогодні), то атмосфера пристрасті (пристрасна політика, пристрасне мистецтво тощо) мусить заполонити наші суспільства.