Багатство і бідність

4 Суд над грішми як унікальним джерелом щастя почався в найбагатших країнах Заходу, але він зазнає невдачі. Багатство саме по собі невинне. Багаті самі по собі невинні. Але багатство і багаті, оточені бідністю і бідняками, — винні.

5 Таке напруження — між полюсами бідності і багатства — в наших суспільствах одне з найсильніших. Воно настільки сильне, що бідний скоріше зостанеться бідним, маючи шанси стати багатим, ніж буде ні бідним, ні багатим без шансів що-небудь змінити.

6 Ніщо не диференціює сильніше, ніж багатство; ніщо не уподібнює сильніше, ніж бідність. Ось чому всі ми хочемо бути багатими. Нам хочеться відрізнятись. Тільки за гроші можна купити і безпеку, і розмаїття, яких ми потребуємо. Таким чином, ганебна гонитва за грішми стає водночас благородною гонитвою за розмаїттям і безпекою.

7 Гроші — це потенційна можливість, це контроль над випадком і доступ до нього, це свобода вибору, це влада. Багаті колись думали, що шлях на небеса вони можуть собі купити; нині небеса наблизились до «тут» і «тепер». Але ж багата людина не змінилась: її віра в те, що небеса-на-землі вона все ще може купити, здається непохитною.

8 І багаті, й бідні підтримують від протилежного нинішню нерівність у розподілі багатства. Чим більше політична система урівнює розподіл багатства, тим більшого поширення набувають способи уникнення такої рівності.

9 Так само, як бідні індивіди підтримують від протилежного багатих індивідів, бідні країни підтримують від протилежного різницю в багатстві між країнами світу. Америку і Західну Європу ненавидять, але їм заздрять; і наслідують. Бідна країна — це багата країна, яка не є багатою.

10 Ставки на футболі, гра в лотерею, в бінґо і тому подібне — це головний захист нинішніх багатіїв од шаленства нинішніх бідняків. На ліхтарних стовпах вішають тих, кого ненавидять, — але не тих, ким хочуть стати.

11 Ми прагнемо грошей, щоб купити те, чим добре суспільство забезпечило б нас безкоштовно, себто знання, розуміння і переживання; це значить читати про весь світ і подорожувати по всьому світу, а не йти по життю, не розуміючи більшості з того, що бачиш, і, отже, не бачачи більшості з того, на що дивишся. При бідності на так страшно, що помираєш із голоду, аніж те, що, помираючи з голоду, тупієш і стаєш бездіяльним.

12 Розмаїття багаті купують. Це великий закон капіталістичних суспільств. Єдиний шлях уникнути психологічного розчарування в них — стати багатим. Всі інші виходи блоковано.

13 Для того, щоб заробити гроші, зовсім не потрібні кращі людські риси. Тому заробляння грошей — різновид урівнювача. Стає цілком природнім, що про людину судять по тому, що вона може отримати, — по грошах, — а не по тому, що вона ніколи, ні за яких обставин не отримала б, якби з цим не народилася.

14 Словник називає гроші «засобом обміну». Я називаю їх відповіддю людини на нелюдський ризик, який панує в існуванні. Геніальність, інтелект, здоров’я, мудрість, сила волі і тіла, врода — все це виграші, витягнуті нами в лотереї, яка відбувається ще до нашого народження. Гроші — людська лотерея-замінник, яка наполовину компенсує те, з чим вам не пощастило в першій, космічній лотереї. Але гроші — лотерея злиденна, оскільки виграші, отримані в першій, передродовій лотереї, — це щедра безплатна роздача квитків наступної. Якщо вам пощастило в першій, то вірогідніше, що пощастить і в другій.

15 Бідні терпимі до багатства в такій послідовності: насамперед — до багатства, набутого після народження завдяки чистій випадковості, затим — до багатства, чесно заробленого відповідно до існуючої системи, найменше ж — до багатства, отриманого з народженням, тобто успадкованого.

16 Величезна випадковість, що я той, хто є. Дитя техаського мультимільйонера чи пігмей з Центральної Африки. Хоч ми гравці, але нам стоїть кісткою в горлі, що це чиста випадковість і що явні покарання і винагороди так жахливо розділені. Але ця аналогія лотереї так ефективно робить сувору дійсність стерпною, що навіть найнесправедливіші нагороди і привілеї підтримуються від протилежного. Я вважаю, що ця аналогія погана і що будь-яка віра в неї за своєю суттю ница. Ми поводимось, ніби гравці, які поразку вважають чеснотою. Ми кажемо: «Може перемогти тільки один кінь. Все залежить від ігрової удачі. Хтось мусить програти.» Але це опис, а не припис. Ми не тільки гравці— ми і коні, на яких ставлять. На відміну від справжніх скакових коней, нас неоднаково добре доглядають — не важить, перемагаємо ми чи програємо. І, до того ж, ми не коні, оскільки можемо мислити, порівнювати і спілкуватися.

17 На людських перегонах ми спільники, а не суперники. Нам дано розум і свободу протидіяти та контролювати наслідки випадку, на якому ґрунтується все існування, а не виправдовувати цим несправедливість.