9.6.3.3. Філософія духу

9.6.3.3. Філософія духу

Третю частину гегелівської системи складає “Філософія духу” як наука про абсолютну ідею в її для-себе-бутті або, інакше, наука про абсолютну ідею, що самоусвідомлює себе. У дусі ідея повертається сама до себе і здійснюється тепер уже не як логічно конкретне, а як послідовне визначення себе через наявне пізнання, через діючий дух. Гегель не хотів би, щоб його зрозуміли так, начебто природа є щось абсолютно перше, а дух є дещо нею покладене, навпаки: “природа покладається духом, а дух є абсолютно перше”[193]. Дух сам породжує себе з тих передумов, які він собі створює: з логічної ідеї і зовнішньої природи, будучи однаковою мірою істиною і тої й іншої. Якщо десь Гегель і говорить про виходження духу з природи, то “це виходження варто розуміти не тілесно, а духовно - не як виходження по єству, а як розвиток поняття”[194].

Що ж таке дух? Гегель з різних сторін підходить до визначення й характеристики цього поняття. З одного боку, він є “дійсна ідея, що знає сама себе”. З іншого боку, дух характеризується ідеальністю, що виникає завдяки діяльності духу по переводу зовнішнього у внутрішнє. Це - своєрідна “асиміляція” природи духом. По-третє, сутністю духу є воля, тобто незалежність від чогось іншого, а не так, як у природі, де панує необхідність і випадковість, і тому усе, що належить природі, лежить позаду духу. І нарешті, дух, що мислить, є людиною. З формальної точки зору наявність духу фіксується появою “Я”, тобто людської самосвідомості.

Складається “Філософія духу” теж із трьох розділів: суб’єктивний дух, об’єктивний дух і абсолютний дух. Сфера суб’єктивного духу вивчається антропологією, феноменологією і психологією, їхніми предметами є душа, свідомість і дух (теоретичний, практичний і вільний). Психологічний погляд на дух стосується лише його форми. Змістовна сторона відноситься вже до об’єктивного духу, що реалізує себе у формі права, моралі і моральності, остання охоплює родину, цивільне суспільство і державу. Перехід до абсолютного духу - це пошук найбільш адекватної форми втілення духу. Тут він співвідноситься тільки сам із собою, оскільки споглядає, уявляє й усвідомлює свою власну сутність. Спогляданню відповідає така форма абсолютного духу, як мистецтво, уявленню - релігія, усвідомленню (або знанню себе) - філософія, історія філософії. Оскільки суб’єктивний і об’єктивний дух виявляє себе і розвивається в окремих індивідах, співтовариствах, державах і народах, тобто в обмежених формах, то Гегель називає такі форми “конечним духом”, на відміну від абсолютного, нескінченного духу. Таким чином, філософія є найбільш адекватною формою духу, вона, зрештою, і є мисляча себе ідея, істина, що знає себе як така.

Те, що було схематично викладене Гегелем у “Філософії духу”, розгорнулося в широкі дослідження, що склали більше десяти томів. Вони присвячені дослідженню права, релігії, мистецтва, історії філософії. Щодо кожної з цих сфер людського життя і діяльності великий німецький філософ залишив багато думок, спостережень, оригінальних суджень. Спираючи на розроблену ним методологію, Гегель прагнув побудувати всеохоплюючу систему науки про всі прояви людського духу. Це була, напевно, остання спроба однієї людини дати енциклопедичний виклад Знання. І хоча незабаром нестримне збагачення Знання й історичні Умови показали марність усяких спроб побудувати закриті Системи, усе-таки залишається гідною подиву титанічна робота одного мислителя, а спілкування з його думкою буде повчальним ще для багатьох поколінь людей.

Література

Твори І. Канта і Й. Г. Фіхте

1. Кант И. Собрание сочинений в шести томах. - М.: Мысль, 1963-1966.

2. Кант И. Собрание сочинений в восьми томах. - М.: ЧОРО, 1994.

3. Кант І. Критика чистого розуму / Пер. з нім. та примітки І. Бурковського. - К.: Юніверс, 2000. - 500 с.

4. Кант І. Рефлексії до критики чистого розуму / Пер. з нім. й латини та примітки І. Бурковського. - К.: Юніверс, 2004. - 464 с.

5. Кант І. Критика практичного розуму / Пер. з нім, примітки та післямова І. Бурковського; наук. ред. А. Єрмоленко. - К.: Юніверс, 2004. - 240 с.

6. Кант И. Трактаты и письма. - М.: Наука, 1980. - 710 с.

7. Фихте И. Г. Сочинения в двух томах. - СПб.: Мифрил, 1993.

8. Фихте И. Г. Сочинения. Работы 1792-1801 гг. - М.: Ладомир, 1995. - 654 с.

9. Фихте И. Г. Система учения о нравах согласно принципам наукоучения; Наукоучение 1805 г.; Наукоучение 1813 г.; Наукоучение 1814 г. - СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2006. - 619 с.

10. Фихте И. Г. Наставление к блаженной жизни. - М.: Канон, 1997. - 400 с.

11. Фихте И. Г. Науковчення nova methodo: попереднє зауваження // Філософська думка, 2000, №1.

12. Фихте И. Г. Из переписки // Вопросы философии, 1996, №3.

Навчальна

1. Гулыга А.В. Немецкая классическая философия. - М.: Мысль, 1986. - 334 с.

2. Кушаков Ю.В. Нариси з історії німецької філософії Нового часу. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 572 с.

3. Кузнецов В.Н. Немецкая классическая философия: Учебник. 2-е изд., испр. и доп. - М.: Высшая школа, 2003. - 438 с.

Додаткова

1. Асмус В. Ф. Иммануил Кант. - М., 1973. - 534с.

2. Виндельбанд В. История новой философии в ее связи с общей культурой и отдельными науками: В 2 т. Т. 2: От Канта до Ницше. - М.: Гиперборея, Кучково поле, 2007. - 512 с.

3. Гаєр М. Світ Канта: Біографія. - К.: Юніверс, 2007. - 336 с.

4. Гайденко П. П. Философия Фихте и современность. - М.: Мысль, 1979. - 288 с.

5. Зиммель Г. Кант. 16 лекций, прочитанних в Берлинском университете // Зиммель Г. Избранное. Т.1. Философия культуры. - М.: Юрист, 1996. - С. 7-157.

6. Кассирер Э. Жизнь и учение Ката. - СПб.: Университетская книга, 1997. - 447 с.

7. Коплстон Ф. От Фихте до Ницше. - М.: Республика, 2004. - 542 с.

Твори Ф.В.Й. Шеллінга

1. Шеллинг Ф. В. Й. Сочинения. В 2 т.- М.: Мысль, 1987-1989.

2. Шеллинг Ф. В. Философия искусства. - М.: Мысль, 1966. - 496с.

3. Шеллинг Ф. Идеи к философии природы как введение в изучение этой науки. - СПб.: Наука, 1998.- 518 с.

4. Шеллинг Ф. В. Й. Ранние философские сочинения. - СПб.: Алетейя, Государственный Эрмитаж, 2000. - 434 с.

5. Шеллинг Ф. В. Й. Философия откровения. Тт. 1, 2. - СПб.: Наука. 2000 -2002.

6. Шеллинг Ф. В. Й. Система мировых эпох. Мюнхенские лекции 18271828 гг. в записи Эрнста Ласо. - Томск: Водолей, 1999. - 320 с.

Література з філософії Шеллінга

1. Гулыга А. В. Шеллинг: Кант. Гегель. Шеллинг. 3-е испр. изд. - М.: Соратник, 1994. - 314 с.

2. Кузнецова Т.В. Искусство и «дух народа» в проблематике немецкой эстетической мысли конца 18-начала 19 века / Кузнецова Т. В. // Философия и общество, 2000. №3. - С. 97-112.

3. Лазарев В. В. Философия раннего и позднего Шеллинга. - М.: Наука, 1990. - 173 с.

4. Шеллинг Ф.: pro et contra. Творчество Фридриха Шеллинга в оценке русских мыслителей и исследователей: Антология. - СПб: Рус. Христиан. Гуманит. Ин-т, 2001. - 685 с.

5. Энгельс Ф. Шеллинг и откровение. Шеллинг - философ во Христе // Маркс К., Энгельс Ф. Из ранних произведений. - М.: Политиздат, 1956. - С.394-445; 446-465.

Твори Г.В.Ф. Гегеля

1. Гегель Г. В. Ф. Лекции по истории философии. Книга первая. - СПб.: Наука, 1993. - 349 с.

2. Гегель. Лекции по истории философии. Книга вторая // Гегель. Сочинения. Том Х. - М.: Партийное издательство, 1932. - 454 с.

3. Гегель. Лекции по истории философии. Книга третья.// Гегель. Сочинения. Т.ХІ. - М.-Л.: Соцэкгиз, 1935. - 527 с.

4. Гегель Г. В. Ф. Лекции по философии истории. - СПб.: Наука, 1993. - 479 с.

5. Гегель Г. В. Ф. Наука логики. В 3-х томах. - М.: Мысль, 1970 - 1972 с.

6. Гегель. Работы разных лет. В 2-х томах. - М.: Мысль, 1972 -1973.

7. Гегель. Сочинения. Том IV. Система наук. Часть первая. Феноменология духа. - М.: Изд-во соц.-экон. лит-ры, 1959. - 440 с.

8. Гегель. Сочинения. Том VII. Философия права. - М.-Л.: Соцэкгиз, 1934. - 380 с.

9. Гегель. Философия религии. В 2-х томах. - М.: Мысль, 1976-1977.

10. Гегель. Энциклопедия философских наук. Т. 1-3. - М.: Мысль, 1974-1977.

Література з філософії Гегеля

1. Кричевский А. В. Претензии и ограниченность спекулятивного разума // Вопросы философии, 2001. №3.

2. Маркс К. К критике гегелевской философии права. Введение // Маркс К., Энгельс Ф. Избранные сочинения в 9 томах. Т. 1. - М.: Политиздат, 1984. - С. 4-14.

3. Маркс К. и Энгельс Ф. Немецкая идеология // Маркс К., Энгельс Ф. Избранные сочинения в 9 томах. Т.2. - М.: Политиздат, 1985. - С. 5-508.

4. Маркс К. и Энгельс Ф. Святое семейство или критика критической критики // Маркс К., Энгельс Ф. Избранные сочинения в 9 томах. Т. 1. - М.: Политиздат, 1984. - С. 15-222.

5. Рокмор Т. Гегель и границы аналитического гегельянства // Вопросы философии, 2002, №7.