Параграф четвертый Шевченко о «Медном всаднике»

…От я повертаюсь —

Аж кiнь летить, копитами

Скелю розбиває!

А на конi сидить охляп,

У свитi – не свитi,

I без шапки. Якимсь листом

Голова повита.

Кiнь басує, – от-от рiчку,

От… от… перескочить.

А вiн руку простягає,

Мов свiт увесь хоче

Загарбати. Хто ж це такий?

От собi й читаю,

Що на скелi наковано:

П е р в о м у – в т о р а я.

Таке диво наставила.

Тепер же я знаю:

Це той п е р в и й, що розпинав

Нашу Україну,

А в т о р а я доконала

Вдову сиротину.

Кати! кати людоїди!

Наїлись обоє,

Накралися; а що взяли

На той свiт з собою?

«Сон», 1844

И поляки не остались «в долгу» перед императором Петром.