9.2.4. Промова у справі Бурка

9.2.4. Промова у справі Бурка

Вельмишановні судді!

Моя думка і думка прокурора у даній справі діаметрально протилежні. Прокурор абсолютно впевнений, що підсудний вчинив злочин, а я впевнена у тому, що злочину не було.

Де ж істина?

27 вересня 1999 р. о 21 годині на головній вулиці с. Олива Іванківського району, проти сільської крамниці двома ударами ножа було вбито молоду людину — шофера автомашини фермерського господарства Баранова К. Г. В спокійне, трудове життя села ця подія ввірвалася як жахлива подія, яка глибоко схвилювала громадськість.

Людина — творець нового суспільства, найдорожчий, найбільший капітал у нашій молодій незалежній країні. Немає жахливішого злочину, ніж: замах на її життя.

Але не гомін схвалення супроводив слова прокурора, який виніс підсудному позбавлення волі на 15 років, а висловлення жаху. І це не випадково. Занадто хиткі ті докази, на яких побудовано обвинувачення.

Бурко Л. Д. обвинувачується в умисному вбивстві Баранова, за ч. 1 ст. 115 КК України.

Це обвинувачення побудоване на показаннях свідків, які бачили бійку між Бурком Л. Д. і Барановим К. Г., на тому, що ніж — знаряддя вбивства — належить Бурку Л. Д., і, нарешті, на тому, що після вбивства Бурко Л. Д. зник з села.

Перед тим, як перейти до оцінки доказів, до питань про винність або невинність Бурка Л. Д., я хочу зупинитися на одному моменті, який зовсім не був висвітленим в обвинувальній промові, але який має дуже істотне значення — це на мотиви вбивства.

Мотив злочину має дуже істотне значення в кожній кримінальній справі, а в справі про умисне вбивство він має першочергове значення. Проте це важливе питання навіть не підіймалося в процесі досудового слідства. Не робилось ніякої спроби пояснити, чому молода людина, якій недавно минуло 19 років, могла вчинити такий тяжкий злочин.

Що спільного між: Бурком Л. Д. і Барановим К. Г., де і коли схрещувались їхні життєві шляхи, у чому зіткнулися їхні інтереси, що в їх стосунках могло призвести до такої трагічної розв’язки? Відповідь на ці питання, до певної міри, допоможе встановити, чи могли бути у підсудного мотиви для скоєння умисного вбивства Баранова К. Г.

Бурку Л. Д. 19 років, а Баранову К. Г. 37. Бурко Л. Д. працював помічником комбайнера, а Баранов Л. Д. водієм на автомашині. Ні на роботі ні в побуті вони не зустрічались. У кожного були свої друзі, своє коло інтересів. Баранов К. Г. був прив’язаний до сім’ї, до дітей, весь вільний час він проводив вдома, тоді як Бурко Л. Д., не маючи сім’ї, був із своїми молодшими товаришами. Свідки кажуть, що відносини у них були нормальні, не

було між ними до 27 вересня 1999 року ні сварок, ні непорозумінь. З’ясування взаємин Бурка Л. Д. і Баранова К. Г. може привести лише до одного висновку, — ні, не крилося в цих відносинах ніякої ворожнечі, яка могла б призвести до кривавої розв’язки, до вчинення злочину. Ніколи Бурко Л. Д. не виказував наміру позбавити Баранова К. Г. життя.

Убивство Баранова К. Г. не переслідувало корисливої мети. З протоколу огляду місця події видно, що на руці небіжчика був ручний годинник, у кишенях його були знайдені гроші, мобільний телефон.

Мотиви вбивства органами досудового слідства не встановлені. Всебічне, глибоке дослідження цього злочину в судовому засіданні теж не дало відповіді на це важливе питання. Важко зараз сказати, чим керувався злочинець, коли наносив смертельні рани Баранову К. Г., бо очевидців убивства немає, навіть нема впевненості в тому, хто вчинив цей злочин.

Тому не може не викликати здивування позиція, яку зайняло слідство в питанні про кваліфікацію. Слідчий, який прийняв до свого провадження справу, відразу опинився в полоні однієї обвинувальної версії — Баранова К. Г. умисно позбавили життя.

Те, що злочинця не встановлено, не було для слідчого істотною обставиною для визнання мотивів убивства. Він упевнено складає постанову про порушення кримінальної справи, а чи доведено, що Баранова К. Г. убив Бурко Л. Д.?

Безпосередньо перед убивством Баранов К. Г., Бурко Л. Д. і більшість із допитаних сьогодні свідків пиячили в сільській крамниці і вийшли з неї лише в зв’язку з її закриттям. П’яні Бурко Л. Д. і Баранов К. Г. побились. Розпочав бійку Баранов К. Г., який вдарив Бурка Л. Д., про що досить детально розповідали свідки. Свідки Тесленко, Мазур, Чорний, Калина та Деркач були поруч із Барановим К. Г. та Бурком Л. Д., але ніхто з них не бачив у руках Бурко Л. Д. ножа, не бачив щоб він цим ножем або якимось предметом наносив удари Баранову К. Г.

Деркач, який розбороняв учасників бійки, говорив, що Баранов К. Г. двічі вдарив Бурка Л. Д. Бурко Л. Д. впав, потім піднявся, вдарив Баранова К. Г. головою, намагався зробити це вдруге, але Деркач його відштовхнув, тут же Баранов К. Г. впав на землю і більш не підіймався.

Очевидці, що детально розповідають про бійку, ні слова не говорять про ніж. Всі в один голос категорично стверджують, що в руках у Бурка Л. Д. нічого не було, що він вдарив тільки головою.

З місця події зникло чотири чоловіки: Тесленко, Мазур, Чорний і Бурко Л. Д. Чорний, посилаючись на крайнє сп’яніння, каже, що він прокинувся біля своєї хати і більш нічого не пам’ятає. Бурко Л. Д., Тесленко і Мазур пішли до клубу, по дорозі останні порадили Бурко втекти. Вони переконали Бурка Л. Д., що Баранов К. Г. помер від його удару головою в сонячне сплетіння. В цю ж ніч Бурко Л. Д. втік із села.

Найважливіший доказ проти Бурка Л. Д. — це належність йому ножа — можливо знаряддя вбивства. Ніж було знайдено на другу добу після убивства недалеко від місця, де лежав труп Баранова К. Г. З протоколу додаткового огляду місця події, видно, що ніж: був у засохлій темній рідині, яка нагадує людську кров. Із змісту протоколу ми бачимо, що походження рідини викликало у слідчого сумнів.

Знайдений ніж не було направлено до криміналістичної лабораторії, отже не було доказано, що це була людська кров, а тим паче кров вбитого Баранова К. Г. Ця можливість втрачена, бо ніж; після прилучення до справи хтось ретельно витер.

Є ще одне важливе питання — це питання, у кого був ніж в вечір вбивства, під час бійки? З цього приводу у нас є тільки показання свідків Чорного і Нюпенка. Вони говорять про те, що, Чорний ніж відібрав у Бурка Л. Д. безпосередньо перед бійкою.

Отже, це виключає нанесення Бурком Л. Д. ножем удару Баранову К. Г. Тому і факт знаходження недалеко від місця злочину ножа, який належав підсудному Бурку Л. Д., не є доказом проти нього. Логічний ланцюг міркувань приводить до висновку, що Бурко Л. Д. не вбивав Баранова К. Г.

Але ж чому в ніч убивства Бурко Л. Д. втік із села? Це питання задавалося йому неодноразово під час досудового слідства. Не можна не задати цього питання, бо необхідно пояснити, чому людина, яка почуває себе невинною тікає за 150 кілометрів від місця вчинення злочину і переховується там більше місяця. На ці питання Бурко Л. Д. дав одну відповідь: «Тесленко і Мазур сказали мені, що я вбив Баранова К. Г., вдаривши його головою, я злякався відповідальності і втік». Він перелякався, уявлення малює йому жах його становища. Все це підігрівається алкоголем, він втрачає спроможність логічно мислити, порівнювати факти, робити висновки.

В цей час він гадав, що тільки виїхавши з села він врятується від гніву родичів загиблого, сховається від слідства, суду і відповідальності за вбивство. Він дзвонив родичам в село, і в своїх розмовах казав, що ніколи не бажав смерті Баранову К. Г. і не міг припустити, що можна убити людину ударом голови.

В одній з телефонних розмов родичі йому розповіли про подробиці смерті Баранова К. Г. І тут з ним відбувається приблизно те, що і в день трагедії. І якщо важко пояснити його втечу, то не важко пояснити його повернення. Він приходить до районного відділенні міліції і дає пояснення, в яких він заперечує убивство ним Баранова К. Г. Повернення Бурка Л. Д. — це не явка з повинною, це прагнення зняти з себе обвинувачення за злочин, якого він не вчиняв.

Заперечуючи і спростовуючи докази, зібрані проти Бурка Л. Д., я прагну довести невинність підсудного в нанесенні ним смертельних ран Баранову К. Г. Але я не можу і не хочу заперечувати його вини взагалі. Бурко Л. Д. винен, але винен у вчиненні іншого злочину. Він лихословив у громадському місці, побився з племінником Баранова, а потім і самим Барановим К. Г. Його бійка з Барановим К. Г. пов’язана з цим убивством лише часом і місцем. Але цей зв’язок — не зв’язок співучасника. Той, хто наніс удари ножем, діяв сам, без будь-якої змови з Бурком Л. Д., його бійка з Барановим К. Г. є самостійний злочин.

Ці дії Бурка Л. Д. повинні бути кваліфіковані за ч. 1 ст. 296 КК України.

Вирішуючи питання про міру покарання, згадайте життя підсудного, життя юнака, який добре навчався в школі, був чуйним товаришем, добросовісно працював, добре піклувався про своїх непрацюючих, песійного віку батьків. Його злочин — це не логічне завершення безшабашного життя людини, яка розважається пияцтвом і бійками, а прикрий і трагічний виняток, що ніяк не характеризує його.

Проаналізувавши все викладене і враховуючи ступінь вини Бурка Л. Д., я вважаю, що ви знайдете підстави для обрання більш м’якої міри покарання в межах ч. 1 ст. 296 КК України.