Глава 11 ТЕХНІКА МОВЛЕННЯ І ВИРАЗНЕ ЧИТАННЯ [136]

We use cookies. Read the Privacy and Cookie Policy

Глава 11 ТЕХНІКА МОВЛЕННЯ І ВИРАЗНЕ ЧИТАННЯ[136]

11.1. Умови правильного дихання оратора[137]

1. Вдихати повітря через ніс слід повільно, безшумно.

2. Починати говорити тоді, коли в легені взято незначний надлишок повітря, необхідного для виголошення структурно-логічної частини тексту; це позбавить вас «позачергового» вдиху, який порушує плавність і ритм мовлення, спричинює уривчастість, поверховість дихання.

3. Не допускайте, щоб повітря було витрачене повністю (тобто не допускати повного звільнення легенів від повітря) — це призведе до аритмії, фальцетів, тощо. Витрачати повітря слід економно й рівномірно.

Слід скористатися кожною природною зупинкою в мовленні для дозбирування запасу повітря в легені. (Дозбирування повітря під час природних зупинок здійснюється так званим нижнім диханням; рухається діафрагма, а верхня частина грудної клітки і ребра підняті й нерухомі).

Поповнювати запас треба своєчасно і непомітно.

4. Пам’ятати, що від глибини вдиху залежить сила видиху, отже, сила звучання голосу.

5. Вдихати і видихати слід безшумно, непомітно для слухача, адже якісний звук утворюється спокійним струменем повітря, що виходить під час рівномірного вдиху і видиху (тут не йдеться про афективне мовлення).

Таким чином, умови, за яких дихання під час мовлення буде правильним, можуть бути реалізовані систематичним тренуванням. Окрім тренування, необхідно дотримуватися і деяких гігієнічних правил:

• не слід читати вголос чи промовляти у непровітреному, душному, із надто сухим повітрям приміщенні;

• дихання залежить і від розміру приміщення, його акустики:

• сила звука залежить від якості дихання, яка зумовлена активною роботою реберних, діафрагмових і голосових м’язів;

• оскільки надлишок повітря утруднює утворення звуку, не слід набирати в легені надто багато повітря;

• поза мусить бути вільною (рівно сидіти, краще — стояти), грудна клітка не стиснута, голова піднята;

• не можна надмірно підсилювати голос — напружувати голосові зв’язки, бо це вимагає напруження і від дихального апарату, що призведе до розладу всього апарату мовлення;

• не слід без належної паузи переходити від афективного до врівноваженого мовлення — у стані афекту дихання не може бути правильним.