9.2.5. Промова у справі Буцка

9.2.5. Промова у справі Буцка

Шановний головуючий, Ваша Честь, Високий суд!

Високий не стільки за тієї причини, що Ви знаходитесь на подіумі, а тому, що волею держави Вам довірено правосуддя: право шукати та знайти істину, право високим іменем держави виносити вердикт.

Стіни цього залу бачили та чули багато. Одних приводили сюди під конвоєм — озлоблених та непримиренних, інші з каяттям просили у суда поблажливості та милості. Буцко ж прийшов в цей зал в пошуку істини. Прийшов з надією знайти її та острахом не відшукати.

Справа в тому, що людину схопили серед ночі, побили, завдавши тілесні ушкодження середньої тяжкості і це тільки тому, що він як міг захищав свою честь та гідність, його ж (щоб самим не нести відповідальність) садять на лаву підсудних. Благо ж — 74 роки на цьому спеціалізувались. Ось очевидний факт: нічний напад продовжується і сьогодні. Такий спосіб захисту власного беззаконня обрали працівники міліції перед острахом нести відповідальність за побиття Буцка. Чи кращий це спосіб?! Слово за Високим судом.

Шановний суддя, захист виражає впевненість, що претензій до поведінки Буцка з боку сержантів Мельника та Попова не могло бути, так як він не був у стані сп’яніння (від 150 грамів не п’яніють), одягнений був по-домашньому і нецензурно на вулиці не лаявся. А взагалі, він проводжав до автобусної зупинки свого друга Гасанова С. С., щоб нічого по дорозі не трапилось. Сержантам же необхідно було виконувати план по наведенню громадського порядку і вони вирішили їх затримати. Тут з дозволу суду, я хотів би звернутись до показань трьох свідків, щоб дати оцінку цьому моменту.

А. с. 13, том 1 — майор Зорков В. В.: «...при мені на вулиці Буцко не лаявся, працівників міліції не зневажав».

А. с. 24, том 2 — Куліков Л. М.: «...поведінка зухвалою не була. Йшли ледь хитаючись, розмовляли. Нецензурної брані я не чув».

А. с. 32, том 2 — Седов Т. А.: «...я не бачив, щоб вони падали, вчиняли якісь дебоші. У Гасанова ледь заплітався язик. Нецензурні слова поодиноко були, як у розмові двох звичайних чоловіків. Але причин для затримання не було».

Тобто висновок з цього може бути зроблений лише єдиний — причин для затримання не було.

Далі події розгортались наступним чином. Налетівши з-за спини на Буцка цитую «...сержанти заломили руки перехожому за спину та вели в напрямку РВВС» — Куліков (а. с. 42, том 1).

Яка може бути реакція у людини, на яку напали ззаду, заломили руки за спину, неочікувано, болісно, нахабно, двоє, в чию професійну діяльність входить цей прийом.

Будко розгубився. Від болю подав корпус вперед, зігнувся в напрямку заламаних рук. Природнім був також рух ніг, також вперед, інакше просто впав би на асфальт головою вперед.

Тим ж рухом корпусу Будко випадково штовхає плечем Мельника, який знаходився збоку. Нога Буцка опиняється за правою ногою міліціонера (потерпілого). Від випадкового поштовху плечем в корпус Мельника його тіло рухається назад у напрямку руху тіла Буцка. Мельник не встигає перенести свою ногу за ногу Буцка, спотикається об неї, переносить центр ваги на свою праву ногу, його тіло одержує обертальний рух і...звернемось до висновку експерта № 16 від 02.06.2000 р. (а. с. 56—57, том 2): «спіралевидні переломи кісток правої голені — на межі середньої третини та нижньої третини великоберцової кістки та малоберцової у верхній третині — у Мельника виникли не від прямого травматичного впливу (удару), а від обертального руху тіла при фіксованій правій стопі, про що свідчить наявність спіралевидних переломів голені на різних рівнях».

Вони не могли виникнути внаслідок удару ногою, як показують Мельник та Попов. Вони виникли при фіксованій правій стопі (опорній), що могло бути при вказаних Буцком обставинах.

Висновок категоричний.

Тобто, можна встановити з усією впевненістю, що:

1) Буцко не порушував громадського порядку.

2) Працівники міліції Мельник та Попов по відношенню до Буцка, так як він нічого не порушував, діяли не відповідності із своїми повноваженнями.

3) Працівники міліції діяли не з дотриманням, а з порушенням встановленого порядку. Тобто їх дії були незаконними.

Відповідальність за ч. 2 ст. 133 і КК України наступає лише тоді, коли була протидія законній діяльності працівників міліції по охороні громадського порядку.

Але, як встановив суд, працівники міліції налетіли на Буцка зі спини, почали заламувати йому руки, не виражаючи будь-яких вимог або розпоряджень, які повинен був би виконати, але не виконав мій підзахисний, то необхідно визнати, що за цих обставин він правомірно захищався від нападу.

Пленум Верховного Суду вимагає при встановленні, що якщо правопорушення було викликано неправомірними діями окремих посадових осіб, щоб суди притягували винних до відповідальності.

Висновок тут єдиний: злочинне діяння згідно ст. 7 КК відсутнє. Дії Буцка не можуть бути визнані протиправними та підлягати покаранню. Згідно ст. З КК України він не може нести кримінальну відповідальність. Опір явно незаконним діям міліції слід розглядати за правилами необхідної оборони.

Нанесення при перевищенні необхідної оборони тілесних ушкоджень середньої тяжкості за КК України не тягне покарання. І це при тому, коли ушкодження наноситься навмисно. В даному ж випадку це відбулось випадково. В наявності є казус, за який Буцка поставили перед судом.

Шановний головуючий, з почуттям виконаного обов’язку захист на цьому закінчує і просить Вас винести виправдувальний вирок.

Дякую за увагу!