9.2.9. Промова у справі Морозова

9.2.9. Промова у справі Морозова

Шановний Суд! Шановні Панове!

При винесенні вироку по даній справі, я хочу звернути вашу увагу на те, що один і той самий злочин, одна і та сама людина мас право на представлення як з боку обвинувачення (прокурора), так і з боку захисту (адвоката). Таким чином при винесенні рішення по даній справі прошу вас зважити всі «за» і «проти», всі міркування та застереження з боку обвинувачення та захисту, і лише після логічного аналізу всього вищенаведеного зробити певні висновки і винести вирок.

15 листопада 1999 року приблизно о 20 годині Морозов та Підопригора причепилися до громадянина Соколовського, який повертався додому. Підопригора ударив Соколовського у груди і вихопив у нього сумку з особистими речами. Морозов у цей момент підставив потерпілому ногу і той упав. Грабіжники з викраденою сумкою зникли.

Як видно з матеріалів справи наступного ж дня Морозов з’явився з повинною і щиросердно розкаявся у вчиненому. Крім того, він вказав на свого співучасника — Підопригору, який як стало відомо, був ініціатором злочину, і допоміг затримати останнього. Органами досудового слідства дії Морозова кваліфіковано за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення приватного майна, поєднане з насильством.

До вчинення злочину Морозов ні в чому негідному помічений не був. А навпаки, сам ростив двох дітей без дружини, яка кинула його і дітей, віддавав все, що заробляв дітям, працював на двох роботах, щоб заробити більше грошей для своїх синів, щоб вони не були голодними. У період ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС допомагав ліквідувати наслідки катастрофи, чим дуже підірвав своє здоров’я, але знав, що це потрібно для його батьківщини.

Вважаю, що стосовно Морозова недоречно застосовувати покарання у вигляді позбавлення волі. Оскільки маємо і обставину, що пом’якшує відповідальність: щире розкаяння людини, яка зробила необачний крок і просить пробачення. Він допомагає розкриттю злочину: вказує на співучасника, який є ініціатором злочину.

Тому прошу призначити покарання Морозову, не пов’язане з позбавленням волі — виправні роботи.

Причини злочину — відчай батька, діти якого голодують, це відзвук безвихідності, відображення душевного стану Морозова. Це був необачний крок людини. Причини цього злочину усунені самим же підсудним, який не міг змиритися з тим, що порушив закон, і прийшов з повинною на наступний день, розкаявшись у вчиненому. Жодний з нас не може знати що б він зробив у даному випадку, який би шлях вибрав, як би захищав своїх дітей від пригнічення...

Шановний Суд! Шановні громадяни! Морозов зрозумів свою помилку. Тому дайте йому руку допомоги! Невже за одну помилку, та й ту одразу ж виправлену, ви своїм вироком перекреслите все те, що він зробив для свого народу, коли рятував його від ядерного вогню Чорнобиля. Невже це варто страждань дітей, які залишаться без єдиної рідної людини в цьому світі, без єдиного годувальника...

Шановний Суд! Шановні громадяни! Прошу вас перед винесенням вироку прийміть до уваги все вищенаведене, зрозумійте душею та серцем стан Морозова, допоможіть йому стати на шлях виправлення.

Дякую за увагу.