Атеїзм

74 Я не вважаю себе атеїстом, проте це поняття «Бога» і наша необхідна некерованість зобов’язують мене поводитись так, якби я був ним.

75 Яку б симпатію до реліґій, яке б замилування деякими їхніми послідовниками я не відчував, яку б історичну чи біологічну необхідність, яку б метафоричну правду я в них не бачив — я не можу сприймати їх як правдоподібні пояснення реальності; вони для мене неправдоподібні настільки, наскільки вимагають моєї віри в позитивні людські атрибути і в можливості їхніх божеств втручатися.

76 Я живу в ризику і в безмежності. Довкруг мене простягається космос, луг на лугу галактик, простір у просторі темного всесвіту, степ зірок, океанічна темрява і світло. В ньому немає ні відповідального бога, ні особливої турботи чи особливого милосердя. Проте повсюди я бачу живу рівновагу, вкрите брижами напруження, величезну, але таємничу простоту, нескінченне дихання світла. 1 я осягаю, що буття — це розуміння того, що я повинен існувати в ризику, але що ціле не перебуває в ризику. Бачити і знати це — значить мати свідомість, приймати його — значить бути людиною.