Заздрість

Заздрість

62 Ніколи ще так не розповсюджувалась обізнаність людей із тим, що мають багатші від них і не мають бідніші. Тому ніколи не були такими розповсюдженими заздрість, коли бажають того, що належить іншим, і ревність, коли не бажають, щоб у інших було те, що належить їм самим.

63 Кожний вік має власний міф про щасливу людину: людину, наділену мудрістю, Геніальністю, святістю, вродою, будь-якою рідкісною рисою, якою Більшість володіти не може. Щаслива людина двадцятого століття — це людина з грішми. Оскільки наша віра в загробне життя як винагороду занепала швидше, ніж ми досягли можливості творити як винагороду життя сучасне, спонука дорівнятися до зразка сильна як ніколи.

64 Ми народжуємось обдарованими, вродливими, із зародками величі. Але гроші — це дещо відмінне. Ми кажемо: «Він народився багатим» — але насправді все навпаки. Він міг народитись у багатій сім’ї, в багатих батьків. Він народився розумним або вродливим, але не багатим. Одне слово, розподіл грошей, на відміну від розподілу розуму, вроди та інших людських достоїнств, здатних викликати заздрість, можна виправити. Це поле діяльності для заздрості. Становище людини здається Більшості образливим і без цієї додаткової образи, з якою неможливо змиритися, — надмірної нерівності в розподілі багатства, Як сміє мільйонерів син бути сином мільйонера?

65 Три великі історичні відмови:

(а) відмова од відсутності політичної свободи;

(б) відмова од нерозумних систем суспільних каст;

(в) відмова од грубої нерівності в багатстві.

Перша відмова почалася з Французькою революцією, друга — прогресує, третя — починається.

66 Вільне підприємництво, як ми його розуміємо, повинно дозволяти людині стати такою багатою, як їй хочеться. Але то не вільне підприємництво, а вільний вампіризм.

67 Велике рівняння двадцятого століття: я = ви.

І велика заздрість двадцятого століття: я менший від вас.

68 Подібно до будь-якого іншого явища дійсності, ця всюдисуща заздрість, це бажання урівняти багатства світу — річ корисна. Її використання очевидне: вона примусить багатші країни — і вже примушує у формі холодної війни — повернути захоплене ними багатство, і в буквальному, і в переносному значенні.

69 Недоліки корисної речі — це зародки її майбутньої непридатності. У заздрості два головні недоліки. Перший: вона ґрунтується на визнанні того, що мати гроші і бути щасливим — синоніми. В капіталістичному суспільстві здебільшого так і буває — але це не в природі речей. Просто воно в природі капіталістичного суспільства, і припущення, що тільки багатство є квитком до щастя, — припущення, яке капіталістичне суспільство мусить підтримувати, щоб існувати, — врешті-решт приведе до глибоких перемін в останньому.

70 Капіталістичне суспільство створює умови для того, щоб його члени заздрили і були об’єктами заздрості, але таке обумовлення — форма руху, який буде рухом від капіталістичного суспільства до кращого. Я не кажу, як Маркс, що капіталізм містить у собі зародки свого власного руйнування, а що він містить у собі зародки свого власного перетворення. Нині саме час вирощувати ці зародки.

71 Другий недолік заздрості той, що вона урівнює, а урівнювання веде до застою. Нам потрібне урівнювання, але ми не хочемо стагнації. Даний аргумент проти стазису, ніби нерівність є запасом еволюційної енергії, — один із найсильніших в арсеналі захисників нерівності — багатих. Цілковита нерівність у багатстві— наше сучасне становище — неприйнятна, але й відносна рівність багатства — ситуація, до якої ми хворобливо і непослідовно рухаємось, — також сповнена небезпек. Нам потрібна інша можлива ситуація.

72 Що ж таке ця заздрість, ці жахливі спроби світової бідноти намацати своїми худими пальцями шлях до способу життя, знань і багатства, які ми накопичували на Заході століттями? То людська природа. Людська природа і є цією заздрістю, цим бажанням з одного боку утримати наявне, з іншого, — відібрати чуже. Коли натовп горлає перед посольством, коли ядучі плітки засмічують ефір, коли неправедно багатий стає ще егоїстичнішим, а по-дикунському бідний ще більше впадає в розпач, коли раса ненавидить расу, коли тисячі окремих інцидентів, здається, ось-ось розпалять останній великий конфлікт людини з людиною, може здатися, що заздрість — річ жахлива. Але я вірю — а це ситуація, де віра спершу важливіша, ніж розмірковування, — що велике здорове ядро суспільства побачить, чим є ця заздрість насправді: великою силою, щоб зробити людство людянішим; ситуацією, яка допускає тільки одне розв’язання — відповідальність.

73 Те, що відбувалося з нами досі, нагадує вузьку протоку, непевний шлях, перехід, де потрібні мужність і розум. Мужність рухатись далі, а не старатись повернути назад, і розум користуватися розумом — не страхом, не ревністю, не заздрістю, а розумом. Ми повинні керувати кораблем з розумом і викидати вантажі за борт — адже багато від чого доведеться відмовитись — також з розумом.

74 Зараз ми там, де стояв Колумб; і дивився в море.