Адам і Єва
Адам і Єва
91 Чоловіче і жіноче — два наймогутніші біологічні начала, їхня злагоджена взаємодія в суспільстві — одна з головних ознак його здоров’я. В цьому відношенні наш світ — незважаючи на нинішню загальну політичну емансипацію жінок — серйозно хворий, і породжується таке захворювання передусім егоїстичною тиранією чоловічого.
92 Міф про спокушування Адама я витлумачую так. Адам — це ворожість до змін і марна ностальгія за невинністю тварин. Змій — це уява, здатність порівнювати, самосвідомість. Єва — це прийняття на себе людської відповідальності, потреби в проґресі і потреби керувати прогресом. Сад Едема — недосяжна мрія. Гріхопадіння — невідворотний processus еволюції. Бог із Книги буття — персоніфікація Адамового обурення.
93 Адам — це стазис, або консерватизм; Єва — це кінезис, або прогрес. В Адамових суспільствах чоловіки і батьки — божества чоловічого роду — вимагають неухильної покори встановленим інститутам і нормам поведінки, що характерно для більшості історичних періодів упродовж нашої ери. Типовий період — Вікторіанська епоха. В Євиних суспільствах жінки і матері — божества жіночого роду — заохочують новації та експерименти, свіжі визначення, цілі, способи відчуттів. Типові періоди — Відродження і наш власний.
94 Є, звичайно, жінки-Адами і чоловіки-Єви; серед великих проґресивних митців і мислителів світу мало хто не належав до останньої категорії.
95 Антифемінізм, нікчемний, жорстокий і досі ще переважаючий у світі, де домінує Адам (що виявляє і саме слово «mankind»[9]), — це світло давно згаслої зірки колись важливої чоловічої фізичної переваги і більшої придатності для битви за виживання. Жінки (для Адамового начала в людині) — це лише об’єкт для ґвалтування. Жіночність асоціюється для чоловіків з можливістю бути ґвалтованою, і це виходить далеко за межі тільки жіночого тіла: проґрес і новаторство підлягають ґвалтуванню. Всі проґресивні філософії — феміністичні. Адам — князьок у гірському замку; набіги і фортифікації — його сила і престиж — поглинають його.
96 Та якщо Єві вистачило розуму виманити Адама з його нерозумного сну в Саду Едема, то у неї досить також доброти, щоб залишатись біля нього і по тому; якраз цей аспект жіночого начала — терпимість, загалом скептичне ставлення до віри Адама в те, що правота завжди за силою, — для суспільства найцінніший. Кожна мати — це еволюційна система в мініатюрі; вона не має іншого вибору — тільки любити те, що є, свою дитину, бридку чи зарозумілу, злочинну чи еґоїстичну, тупу чи потворну. Найфундаментальніший спосіб навчання терпимості — материнство, а терпимість, якої все ж таки ми повинні вчитися, є найфундаментальнішою людською мудрістю.