Сексуальна свобода
Сексуальна свобода
97 Що б там не казали професійні хранителі громадської моралі, але в стрімку, як метеор, появу сексу з-поза занавісок і кринолінів вікторіанської скромності і благопристойності втягнуто дещо більше, ніж просто втрата моралі і «добропорядності». Можливо, це втеча від цнотливості; якщо виправданим буде порівнювати теперішнє покоління з минулими, то це втеча від цнотливості. Але це також — втеча до чогось іншого.
98 Зараз у більшості суспільств неофіційне ставлення до сексуальної моралі таке: принаймні серед неодружених дорослих немає нічого конче гріховного чи злочинного в сексуальному досвіді і пригодах, що супроводжуються — або й не супроводжуються — любов’ю, яку я визначаю як бажання підтримувати взаємини незалежно від сексуального і, врешті-решт, будь-якого іншого задоволення, отриманого завдяки їй.
99 Адюльтер скорше є спростуванням шлюбу, аніж зрадою його; розлучення — це терапевтичний проносний засіб, щоб очиститись і покінчити з нездоровою ситуацією. В нормальних обставинах вона не має більше запаху моралі. Це ніби візит до операційної. Правильніше винуватити природу, а не індивіда.
100 Однак офіційна позиція, виражена церквами, пресою, урядами і в багатьох випадках законами, така: статевий акт до шлюбу чи поза ним завжди є чимось гріховним і антисоціальним.
101 Суспільна значимість, якої ми надаємо сексу, великою мірою полягає в отому напруженні заборонене-дозволене, у тому гідному-негідному, у тому законному-незаконному, у тому особистому-громадському, у тому зухвалому-смиренному, у тому бунтівному-конформуючому переживанні. Як і в усіх подібних ситуаціях, підтримка від протилежного тут цілком очевидна. «Мораль» нападає на «аморальність» і отримує внаслідок того насолоду й силу, «аморальність» намагається захиститись від «моралі» — або уникнути її — і отримує насолоду й силу внаслідок захисту й уникнення.
102 Звичайно, що стосується офіційної позиції, то вона по суті своїй нереальна: вона може нав’язувати свої погляди лише в декількох периферійних областях (таких, як проституція та аборти); коли діти знають, що господар насправді ніколи їх не вижене з більшої частини саду зі спокусливими яблуками, то вони, звичайно, отримають додатковий стимул красти їх. В усякому разі, ми маємо справу з дітьми, які в першу чергу поставили б під сумнів його право власності на цей фруктовий сад. Отже, можна зробити висновок, що противники сексуальної свободи фактично належать до найпалкіших її пропагандистів.
103 Наслідком такої двозначної ситуації є апофеоз незаконних сексуальних взаємин — незаконних, тобто, за нормами офіційної суспільної моралі. Освячена віками назва взаємин такого роду — любовні справи, хоча оригінальний французький вираз (affaire de c?ur[10]) має саме те значення, якого, як скаржаться сучасні пуритани, цим взаєминам не вистачає. Нинішні наші любовні справи значно більше de corps[11], ніж de c?ur.
104 Небезпеки любовних справ добре відомі. Вільна любов не заохочує до любові справжньої. Малоймовірно, щоб непостійність у почуттях, яка вкладає вас у ліжко, змінилась на тривке почуття, якого ви потребуєте, коли встаєте. Поширюються венеричні хвороби. Поширюються неврози. Розбитих шлюбів дедалі більше, і ні в чому не винні діти від них страждають і примушують когось страждати в свою чергу. Тільки за цими жахливими монстрами, непрохідними лісами, болотами, темними ночами душі сяє святий Ґрааль — винятково щасливий зв’язок. З іншого боку, в багатьох нападках на нього можна виявити патологічну відразу до сексуальної насолоди; істота без статі прекрасно може дійти висновку, що ця «мораль» така ж порочна, як приписувана ворогові «скотська розпущеність».
105 Статевий потяг і статевий акт самі по собі невинні, в суті своїй вони ні моральні, ні аморальні. Секс подібний до всіх великих сил: просто сила. Ми можемо судити про той чи інший прояв сили чи про ситуацію, в якій вона проявляється, як про моральні чи аморальні, але не про саму силу.
106 Коітус — це, навіть у своєму найтвариннішому прояві, найкраща ритуалізація природи цілого, природи реальності. Таїнство його почасти полягає в тому, щоб (за винятком — при сучасних нормах — збочень) святкувати його наодинці, навчатись йому наодинці, насолоджуватись ним наодинці. Насолода від нього почасти полягає в тому, що він допускає безліч варіацій і фізичних, і емоційних: в партнері, в місці, в настрої, у способі, в часі. Отже, проблему можна звести до наступного: як суспільству найкращим чином дозволити індивіду переживати цю глибинну таємницю і розмаїття насолоди, не завдаючи шкоди?
107 Головний аргумент соціологів проти affaire de corps: це прищеплює природній смак проміскуїтету і тим самим заохочує до подружньої невірності. Здавалось би, ці слова ближче до істини, ніж контрарґумент: affaire de corps допомагає остаточно вибрати чоловіка чи жінку і підвищує вірогідність вдалого шлюбу. Зрозуміло, що правильним це було б тоді, якби юнацтво мало час, можливості і незалежність у почуттях для широкого діапазону дошлюбних любовних справ, однак мало кому все це дано. Коли юнацтво, будучи психологічно незрілим і наслідуючи загальні тенденції, багато займається такими справами, то вони приводять лиш до нещасливого шлюбу і постійних неладів з оточенням.
108 В будь-якому разі, не краща і сама ситуація, в якій любовні справи, огорнувшись аурою аморального сьогодення і манячи до себе пальчиком, стають хитромудрим сховком, втечею від тиску суспільства, винагородою за невідворотність смерті — усім тим, чим вони почасти є, але по суті своїй бути не повинні. Тому що в тому віці, коли такі взаємини все ще слід характеризувати як офіційно незаконні, як би невинно до них не підступались і ними не насолоджувались, вони, поза всяким сумнівом, перебуватимуть у конфлікті зі всіма тими нетерпимими видами мислення і сумлінням — колективним супер-еґо, якому нас вчить суспільство.
109 В юності і в молодості більшість людей цілком природно плутають між собою два схожі один на один стимули: це — стимул до сексуального переживання (котрий сам є складником глибшого стимулу до ризикованого та авантюрного) і стимулом до любові, інституціоналізованої в шлюбі (котрий є складником стимулу до певності і безпеки). Їм важко розділити ці дві речі; те, що починається як одне, за мить може стати другим. Бажання поцілувати перетворюється на бажання прожити разом усе життя, рішення одружитись несподівано обертається на тугу за іншим тілом.
110 У статевому вихованні юнацтва значно більше уваги слід приділити тому, щоб навчити етіології кохання; вона така ж важлива, як і фізіологія статевого акту.
111 Вельми поширена думка, що кохання і секс — несумісні, що коли у вас багато сексуальних пригод, то ви не можете кохати (Дон Жуан), і що коли ви кохаєте (підтримуєте постійні взаємини на зразок шлюбу), то рано чи пізно перестаєте отримувати насолоду в сексі. Ця думка посилюється від того, що на шлюб дивляться просто як на видачу ліцензій на заняття сексом, а не як на утвердження кохання. Якщо суворо забороняти неодруженим мати любовні справи, то не варто й сподіватись, що вони прийматимуть шлюб за те, чим йому слід бути: за намір любити, а не за бажання насолоджуватись статевим актом законно.
112 Подеколи незаконне сексуальне переживання своєю незаконністю приваблює майже такою ж мірою, як і сексуальністю. Коли Мольн нарешті віднайшов свою domaine perdu, domaine sans nom зустрівши таємничу Івонну де Ґале знову, то що він учинив? Утік після першої шлюбної ночі.
113 Коли індивіда зусебіч атакують сили, спрямовані проти індивідуальності, — немо, відчуття абсолютності смерті, дегуманізуючий процес і масового виробництва товару, і масового продукування культури, — то любовні справи означають не тільки втечу в зачарований сад еґо, але й квазігероїчний жест людської непокори.
114 Любовні справи — як і мистецтво — використовуються індивідом, щоб вихлюпнути обурення, викликане недоліками суспільства. Це день, коли ми прогуляли заняття, втікши з непривітної і нестерпно нудної школи. На цьому стоїть все сучасне популярне мистецтво.
Вслухайтеся в поезію поп-музики. Порівняйте сексуальність такої фігури, як Джеймс Бонд, із сексуальністю Меґре і Шерлока Холмса.
115 Те саме можна сказати і про рекламу. Сигарети вам пропонують не за їхню сигаретну якість, а як доречний супровід любовних справ; реципієнтів — твердять рекламодавці — можна «підкорити», «спокусити», «причарувати» (відтінки дії приворот-зілля) найневиннішими предметами будь-якого сорту — шоколадками, авторучками, ювелірними прикрасами, сповненими розваг відпустками тощо. Подібні тенденції помітні в рекламі автомобілів та одягу, хоч тут притягальна сила скоріше нагадує збуджуючий напій, аніж приворот-зілля. Цей автомобіль робить чоловіка мужчиною; це плаття натякає на Мессаліну. Навіть тканини викликають моральні асоціації, закладені в них з рекламною метою. Ви купуєте вже не чорну шкіру, а її натяк на садистські збочення.
116 Позашлюбні зв’язки починають вабити, як сирени, — особливо після кількох років у шлюбі. Чоловіки почувають певного виду nostalgie dela vierge, жінки — тугу за життям поза чотирма стінами домашньої в’язниці, яку складають чоловік, діти, хатня робота, кухня. У чоловіків, здавалось би, це бажання відверто сексуальне.
У жінок воно може проявлятися складніше. Проте щоразу це втеча від дійсності. А якщо є діти, то і втеча від відповідальності.
117 Для потенційно невірного подружжя спонука до занять любовними справами може бути меншою, а покарання більшим, ніж для неодружених. Загалом моральна проблема набагато ясніша; однак інші чинники — наприклад, гостріше відчуття невдачі чи незадоволення, яке приходить з віком, спогади про дошлюбні любовні справи (чи про відсутність їх), одноманітність шлюбу і загальний клімат суспільства, сп’янілого від вседозволеності, — можуть привести до того, що об’єктивно ясне питання суб’єктивно важче бачити саме тепер, аніж будь-коли раніше в історії.
118 Буває, що насолода здається обов’язком, тоді як обов’язок не часто здається тим, чим він може бути, — насолодою. Скільки шлюбів розпадається через те, що розпадається так багато шлюбів?
119 Чи може насолода не перетворитися на обов’язок, коли всю філософію капіталістичного суспільства можна звести до тези: ви винні собі стільки, скільки можете отримати — будь то в грошах, у становищі, в маєтностях, у задоволеннях чи у переживаннях.
120 Капіталістичне суспільство схильне перетворювати всі переживання і взаємини на предмети, які можна оцінювати за тією ж самою шкалою цінностей, що і пральні машини та центральне опалення, тобто за порівняною дешевизною використання й отримуваним від неї задоволенням. Крім того, в перенаселеному і наляканому інфляцією суспільстві існує тенденція робити речі витратними і, отже, вважати витратність чеснотою та насолодою. Викиньте старий предмет і придбайте новий. Як нас переслідує привид любовних справ, так само переслідує і привид погоні за новим; обидва ці духи — браття.
121 Батьки і матері більше не бачать у своїх дітях дітей; коли ті виростають, вони дедалі частіше розглядають їх як суперників на перегонах задоволення. І, що важливіше, суперників, які, здається, повинні перемогти. Хоч це й нешкідливо, але щоразу, коли зміна суспільних звичаїв приносить у світ нові насолоди, деякі старі люди протестують лише тому, що замолоду мусили без цього обходитись, інші ж, як дурні, намагаються несамовито надолужувати прогаяне. Піддаються нападкам не просто цнотливість, мораль і шлюб, а всі традиційні уявлення про те, хто ми і для чого існуємо.
122 Дехто вважає, що ми рухаємося до епохи, коли вважатиметься нормальним, що людина матиме статеві взаємини які хоче і з ким хоче, не рахуючись з іншими соціальними зв’язками. Він твердить, що це буде можливим тому, що копуляція здаватиметься не важливішою, ніж танці чи розмови — які хочеш і з ким хочеш. В такому суспільстві не було б нічого ганебного в статевому акті на людях, і черги, які тепер вишиковуються, щоб побачити Фонтейн і Нуреєва, вишиковувались би, щоб побачити умільців у набагато давнішому мистецтві. Нам слід, одне слово, повернутись до давніх дохристиянських уявлень про секс як про діяльність, котра не потребує ніякої особливої усамітненості і не породжує також ніяких особливих заборон. Можна припустити, що депуританізація сексу колись відбудеться, але поки теперішні сексуальні звичаї— узаконені і неузаконені — задовольняють деяку глибшу потребу людини, не задоволену суспільством, цього не станеться.
123 В освіті людства навчання цьому предмету мусить напевно ґрунтуватися на таких міркуваннях:
(A) Перший серйозний арґумент на користь того, щоб більше навчати самоаналізу, та й взагалі на користь глибшого самоаналізу, полягає в тому, що біль, завданий любовними справами і розбитими шлюбами (і самі причини цього), наполовину обумовлений тим, що кожний із нас не знає ні самого себе, ні іншого.
(B) Надмірна комерціалізація сексу, особливо якщо йдеться про любовні справи, — далеко не найкоштовніший діамант у короні капіталізму.
(C) Зі всіх видів діяльності секс найменше підлягає судженням назагал. Він завжди відносний, завжди ситуативний. Оголошувати його поза законом так само нерозумно, як і прописувати кому-небудь. Все, що можна зробити, — це просвітити відносно нього.
(D) Навчити фізіології сексу без психології любові — все одно що навчити всьому, що стосується корабля, за винятком того, як ним керувати.
(E) Речники «моральності» не мають ніякого права засуджувати статеві зв’язки будь-якого роду чи старатися не допускати їх, якщо не можуть довести, що вони приносять суспільству більше нещастя, аніж щастя. Виводити статистику нелеґітимних зв’язків, розлучень і венеричних захворювань завжди легко, а от статистику щасливого сексу здобути важче.
(F) Закон проти подружньої невірності — дитина; хоч зрадливець більш не може ламати закон, дитину він усе ж таки може зламати. Та коли вона підростає, розлучення стає меншим злочином, оскільки дисгармонія, яку, підростаючи, дитина відчуває дедалі сильніше, може завдати не менше зла, як розрив шлюбу.
(G) Розлученням можна зловживати так само, як хірургією. Та коли чим-небудь можна зловживати, то це ж не арґумент проти нього.
(H) Найшляхетніший зв’язок — шлюб, тобто любов. Шляхетність її — в альтруїзмі, в бажанні служити іншому попри всі насолоди від взаємин, у відмові будь-коли розглядати іншого як річ, як предмет, як щось придатне для вживання.
(I) Секс — це обмін насолодами і потребами; любов — віддавання без вороття.
(J) Саме це віддавання без вороття, ця допомога без винагороди, цей надлишок чистого добра визначають неповторність людини, як і справжню природу істинного шлюбу. Це — квінтесенція, заради якої існує велика алхімія сексу; будь-який адюльтер її фальсифікує, будь-яка невірність її зраджує, будь-яка жорстокість її затьмарює.