Мистецтво і наука

We use cookies. Read the Privacy and Cookie Policy

Мистецтво і наука

30 Специфічна проблема комп’ютеризації навчання веде до наступної великої проблеми: проблеми належної ролі мистецтва і науки в житті людини.

31 Кожна людина повинна мати надійну підготовку з основ усіх фундаментальних наук, і всі повинні знати великий заколесник, вісь розуму — тобто науковий метод. Однак величезні галузі науки далекі від буденних житейських справ, і я охарактеризував би ті, що найбільше стосуються освіти людства, як такі, що знищують передсуди, забобони і, звичайно, невігластво, бо останні, поза всяким сумнівом, шкідливі для суспільства. В березні 1963 року сотні балійців, відмовившись покинути свої домівки, загинули при виверженні вулкану. Вони вірили: боги покарають кожного, хто втече. Наш світ викидає мільйони на дослідження планет, де, як уже відомо, життя неможливе, а проте дозволяє, щоб над Землею нависали тучі смертельно небезпечної дурості.

32 Наука подвійним чином впливає на тих, хто нею займається. Перший, цілком корисний вплив — евристичний. Він привчає науковця думати і робити відкриття для самого себе. Зрозуміло, що коли взяти цей аспект науки, то ми потребуємо якомога більше освіти. Однак з іншого боку наука — двогостре лезо; йдеться про її схильність аналізувати, розкладати ціле на компоненти. Зрозуміло, аналіз — дуже важливий складник евристичного процесу, але його побічна дія — як і в деяких ліків — може бути вкрай шкідливою.

33 Науковець — чистий аналітик настільки звикає бачити в об’єкті аналізу демонстрацію певних верифікованих чи спростованих принципів, що живе за один крок від нього. Між ним і реальним світом стоять закономірність, пояснення, необхідність класифікувати. Після доторку Мідаса все перетворювалось на золото, після доторку такого науковця все перетворюється на свою функцію в його аналізі.

34 3 цим зв’язана й інша небезпека. Сучасна наука така складна, що спеціалізація стає суттєвою, причому не тільки в інтересах ефективності науки чи промисловості, але як наслідок самої природи розумових здібностей. Багатогалузевий учений вимирає — не тому, що відмирає бажання бути таким ученим, а тому, що галузі надто численні і надто складні.

35 Чиста наука і нечиста економіка вимагають, щоб науковець більшу частину свого свідомого життя жив на якійсь колісній шпиці подалі від справжньої втулки суспільства, членом якого він є, і справжньої втулки моменту свого існування. Це породжує характерну й очікувану дволикість сучасного науковця: наукову моральність та суспільну позаморальність.

У науковців природжена схильність ставати рабами держави.

36 Науковий спосіб мислення, будучи тотально науковим, стає ненауковим. В нашій історичній фазі домінує полюс науки, але де полюс — там і контрполюс. Науковець розкладає все до атомів, але хтось же повинен синтезувати; науковець усе розкидає — хтось повинен збирати докупи. Науковець деталізує — хтось повинен узагальнювати. Науковець дегуманізує— хтось повинен гуманізувати. Науковець повертається спиною до того, що поки ще — і, можливо, назавжди — перевірці не піддається, але хтось же повинен не відвертатися.

37 Мистецтво, навіть найпростіше, є вираженням істини надто складної, щоб її виражала — чи була здатна виразити — наука. Це не означає, що наука в якомусь відношенні нижча від мистецтва, а що вони мають різне призначення і застосування. Мистецтво — людська стенографія знань, плавильний тигель, алгебра, приголомшлива конденсація — у випадку високого мистецтва — цілих галактик думок, фактів, спогадів, емоцій, подій, переживань до десяти рядків у «Макбеті», до шести тактів у Баха, до квадратного фута полотна у Рембрандта.

38 Може здатись, що певні наукові закони аналогічні високому мистецтву: вони конденсують безліч феноменів до одного твердження. Але це твердження абстрагує — а не концентрує — реальність.

39 Всі мистецтва схильні ставати наукою або ремеслом, однак посутня таємниця мистецтва в тому, що митець постійно перевищує всяке передбачення науки про мистецтво чи мистецького ремесла, і він ніколи не вкладається в науковий опис і оцінку того, що таке мистецтво і яке мистецтво добре, а яке погане.

40 Мистецтво — завжди комплекс над наукою. Це комп’ютер над комп’ютерами. Можна закласти смаки тисячі знавців музики в комп’ютер, який писатиме відтак «їхню» музику, але це суперечило б великому принципу: артефакт є насамперед тим, що могла створити тільки одна людина. Це твердження одного перед лицем усіх, а не твердження для всіх через одного.

41 Науку може — чи могла б — творити машина; мистецтво вона не творитиме ніколи. Це — визначення того, чим мистецтво повинно і мусить бути для людства, а не заперечення уже доведеного факту, що наука здатна вельми досконало фабрикувати те, що може скидатись на мистецтво.

42 Хороший науковець обрізає пуповину між своєю особистістю, своїми емоціями, своїм «я» — і своїм творінням: відкриттям нового закону, або феномена, або властивості. Але хороший артефакт — завжди людська кінцівка, відросток, друге «я». Наука позбавляє конкретного втілення, мистецтво — втілює.

43 Існує спокуса розглядати артефакт як феномен, який найкраще можна зрозуміти тільки завдяки науковому аналізу і класифікації; звідси такі науки, як історія мистецтва і критика. Тут закорінена ілюзія, ніби все мистецтво охоплюється наукою, яка може описувати його, оцінювати і розподіляти по категоріях; звідси сміховинна віра в те, що мистецтво, врешті-решт, дещо «нижче», ніж наука, так ніби природа — то дещо нижче, ніж натуральна історія.

44 Сцієнтизація мистецтва, характерна для нашого віку, абсурдна. Наука позбулася пут мистецтва і тепер заковує його сама. Передусім сцієнтизується глибинна властивість мистецтва — таємниця. Тому що хороша наука намагається знищити те, що хороше мистецтво старається викликати: таємницю, згубну для першої і життєво важливу для другого.

45 Звичайно, я не збираюсь відмовляти у корисності науковій критиці — натуральній історії — мистецтва. Але хотілось би бачити знищеним уявлення, ніби мистецтво є псевдонаукою, ніби достатньо пізнати мистецтво, ніби мистецтво пізнаване в тому ж смислі, в якому пізнавані орбіта електрона чи ембріон кроля.

46 Різні інструментарії і мови; на позір різні уявлення про те, що в існуванні важливе, і тому на позір різні цілі; різні думки; проте всі великі вчені— у певному сенсі митці, а всі великі митці — у певному сенсі вчені, оскільки мають одну й ту ж людську мету: наближати реальність, передавати реальність, символічно зображувати реальність, узагальнювати реальність, переконувати в реальності. Всі серйозні вчені і митці прагнуть одного й того ж: істини, яку не потрібно буде змінювати.

47 Всяка символізація — а вся наука і все мистецтво є символізацією — це спроба втекти від часу. Усі символи узагальнюють, викликають відсутнє, служать інструментами, дозволяють нам контролювати наші пересування по ріці часу, і тому вони є спробами контролювати час. Однак наука намагається бути істиною про подію на всі часи, тоді як мистецтво намагається бути подією на всі часи.

48 Реальність, виражена наукою або мистецтвом, не є найреальнішою реальністю. «Реальна» реальність — це позбавлені смислу подробиці, тотальний безлад, повсюдна ізоляція, загальна роз’єднаність. Це аркуш чистого паперу; ми ж не називаємо папером малюнки чи формули, які на ньому пишемо. Наші інтерпретації реальності — зовсім не реальність, як малюнок не є чистим папером. Наші малюнки, наші формули — в кінцевому результаті псевдо-реальності, але це єдині реальності, які нас стосуються, тому що стосуватись вони можуть лише нас.

49 Заняття мистецтвом — чи мистецтвами — для людини взагалі таке ж істотне, як наукові знання. І не через те, чим мистецтво є, а через те, чим воно є для митця.

50 Всі артефакти радують і вчать спершу самого митця, потім — інших людей. Радість і навчання приходять від пояснення свого «я» шляхом вираження «я», шляхом спостереження «я» — і всіх тих інших «я», що складають сукупне «я» — в дзеркалі всього, що «я» створило.

51 В будь-якій хорошій освіті наука і мистецтво повинні бути рівноправними. Сьогодні вони не рівноправні, тому що більшість науковців — не істинні науковці, які завжди перебувають в евристичній погоні за знанням, а технологи, чи аналітики, які ним користуються. Технологічне бачення життя за своєю природою являє собою механістичний та емпіричний підхід у межах своєї сфери, але небезпека в даний момент полягає в тому, що такий підхід застосовують і до всіх інших сфер. Тож людині, яка перетворилась на технолога, мистецтво мусить здаватись тим видом діяльності, якого варто спекатись, адже ні воно саме, ні його дія не можуть бути просто оцінені будь-яким методом верифікації.

52 Істинний науковець ніколи мистецтва не відкине, не применшить і не зневажить; я вважаю це мало не фундаментальним визначенням істинного науковця. І — за аналогією — істинного митця.

53 Ми вже — особливо в Америці — бачимо намагання перетворити мистецтво на різновид псевдо-технології. Так звані (через жахливе непорозуміння) курси «творчого письма» поширюють уявлення, ніби для досягнення чогось значного досить навчитись техніці; і тепер зростає натовп письменників і художників, твори яких відзначаються надто явною псевдо-технологічною пустотою.

54 їхні артефакти майстерно скомпоновані і стильно вишукані — вишукано стильні, — проте в цілому вони не більше, ніж просто сума складових. Коли хвалять техніку, то це і все, що хвалять. Бездоганну яєчну шкаралупу, а не вміст.

55 Звичайно, більшість хороших і всі великі митці демонструють високу техніку. А псевдо-технологічний митець схожий на рибалку, який вважає, що важливо вміти тримати в руках вудку і чіпляти на гачок наживку, хоча насправді важливо знати, в якій річці рибалити. Спочатку з’являється предмет, потім — його вираження; але сьогодні ми стикаємося з армією чудово підготовлених виразників, які ганяються за чимось таким, що можна було б виразити, — з натовпом досвідчених рибалок, які марно закидають вудки на середину зораного поля.

56 Контрарґумент такий: вважається, що коли здатність виражати — не те ж саме, що вираження дечого вартісного, все одно навчена прийомам вираження людина краще, ніж ненавчена, підготовлена відчувати, що варто виразити. Я вважаю, що навпаки: навчання спеціальним технічним прийомам радше обмежує, ніж розширює поле зору. Якщо ви навчаєте когось ловити рибу, використовуючи спеціальні технічні прийоми, то він дивитиметься на світ очима рибалки, який користується цими прийомами.

57 Юний обнадійливий митець, якого вчать «творити» в стилі того чи іншого успішливого сучасного митця, разом з технікою набуває і його світовідчуття; ця одвічна, але сьогодні як ніколи реальна перспектива стати постійним об’єктом для наслідування, постійно нав’язувати юній вразливій «навченій» душі своє світовідчуття і погляди на життя мусить здаватися митцеві глибокому і талановитому однією з найнеприємніших.

58 Бути митцем означає в першу чергу саморозкриття, а потім — самоствердження через свою самобутньо обрану мову. У правильній школі будь-якого мистецтва слід мати два курси: музейний курс і курс майстерності. Музейний курс просто знайомить з історією мистецтва і пам’ятниками (всіх майстрів минулого) мистецтва; курс майстерності вчить основним практично необхідним речам — синтаксису, граматиці, просодії, змішуванню фарб, академічному малюнку, гармонії, межам інструментарію тощо. Викладання чи відстоювання будь-якого стилю, світовідчуття, філософії— згубні; це псевдо-технологія, а не мистецтво.

59 Покажіть юному морякові, як пливти, але ж не спотворюйте покази компаса і карту таким чином, щоб пливти він міг тільки в одному напрямку.

60 Бути митцем не означає бути членом таємного товариства; це зовсім не вид діяльності, незбагненно-заборонений для переважної більшості людей. Любляться ж навіть найнезграбніші, найпотворніші і найнеобізнаніші коханці; в творенні артефакту важлива винятковість людини, а не прірва, яка існує, скажімо, між Леонардо і звичайними людьми. Всі ми не можемо бути Леонардами, але ми того ж виду, що й він, адже геній — це лиш один кінець шкали. Якось я піднявся на Парнас, і між земним селом у долині Арахови та прекрасною вершиною — справді такою прекрасною, як це віддавна стверджували поети — немає нічого, крім пологого схилу: ні прірв, ні скель — жодної місцини, де були б необхідні крила.

61 Дитину ж не звільняють від ігор і фізичних вправ через те, що її результати не блискучі. Музиці не можна навчити тільки одну дитину з десяти. Поезія не має нічого спільного з декламацією, із заучуванням напам’ять чи з читанням текстів задля того, щоб скласти іспити. Ритмічним малюнком слів поезія каже про те, що ви є. Те саме і з образотворчим мистецтвом, тільки замість слів — форма і колір.

62 Те, що всі ми могли б робити завдяки освіті, митець, як ми розуміємо це слово сьогодні, робить завдяки природному дару. Але всі сучасні системи освіти, з їхнім ухилом у технологію, занадто зосереджені на науці про мистецтво, тобто на історії, класифікації і поцінуванні мистецтва, і занадто мало на тому, як створюється особистістю артефакт, так, наче схеми, обговорювання, фотографування і фільмування ігор та фізичних вправ — адекватні замінники реальних речей. Марно створювати сприятливі умови для насолодження чужим мистецтвом, якщо немає таких же сприятливих умов для творення свого власного.

63 Найкращому мистецтву, як і найкращій науці, властива свобода. Обоє по суті своїй нищителі тиранії і догми, плавильники закам’янілого, порушники залізного порядку речей. По-перше, митець може протистояти уже завдяки тому, що здатний виражати опір, і тоді настає день, коли виражений ним опір виражає його. Його мистецтво призиває його. Вірш, який я пишу сьогодні, пише мене взавтра. Я відкриваю науковий закон, і тоді цей закон відкриває мене.