Вічній дружині

Вічній дружині

Ти знайди мене скрізь на вибоїнах долі —

Чи під сонцем ясним, чи в понурій пітьмі,

Виглядай мене, люба, із тяжкої неволі,

Не забудь мене, дивна, у байдужій тюрмі.

Ти знайди мене, рідна, поміж вихорів часу,

В океані віків, серед шелесту снів…

Прислухайся, як ніч денне сяйво погасить,

До ходи неспокійних земних шукачів.

Десь я там у грозі, десь я там серед бою,

Десь я тихо стогну, чи сміюся, чи п’ю,

Десь я в небо дивлюся і марю тобою,

Десь я долю шукаю тривожну свою…

Ти впізнай мене, мила, в солов’їному співі,

І не смій пропустити в подобі старій,

Бо я вічно вмираю й народжуюсь знову,

І шукаю тебе, поспішаю на бій!

Ти приходиш у дні, як гуркочуть литаври,

Як лунають громи, як мечі брязкотять,

Як виходять до герцю блакитні кентаври

І збирають титани нечувану рать.

Доторкнись до чола, де посіяно терни,

І над прірвами встануть небесні мости,

І до них моя доля, можливо, поверне,

До хатини тієї, де ждеш мене ТИ…

1 серпня 1979 р.