Пісня Бояна*

У долині призабутій на калині

Накувала три дороги зозулина,

Накувала сива, накувала

На чарівне Диво-свято, на Купала.

А що першая дорога — у пустелю,

Там самотність свої килими постеле.

А що друга — та під грози-блискавиці,

Ну а третя — до заснулої дівиці…

Та дівиця жде з правіку — не діждеться,

Хто до неї із любов’ю доторкнеться,

Хто вуста її холодні поцілує,

Хто їй казку голубину наворкує.

Три дороги, три дороги, три стежини

Накувала опівночі зозулина,

Накувала сива, накувала

На чарівне Диво-свято, на Купала…

Квітень 1984 р. — серпень 1989 р.

Более 800 000 книг и аудиокниг! 📚

Получи 2 месяца Литрес Подписки в подарок и наслаждайся неограниченным чтением

ПОЛУЧИТЬ ПОДАРОК

Читайте также

ГІЛЬДЕ ДОМІН, ПІСНЯ НАДХНЕННЯ ІІ Довго гонили тебе довкола бездверих мурів міста. Ти втікаєш-втрачаєш сплутані назви речей за собою. Довіра, найважча абетка. Я роблю легкий знак у повітрі непомітно, де початок нового міста, Єрусалим, золотий, з нічого. Жодного

Пісня шукачів тайни* Ідем, ідем в далеку Путь, І все запитуємо ми: «Де нам знайти ясну Любов Серед вселенської пітьми?» Нам гримить далина: «У юрбі не шукай, Як настане весна — Вирушай в дальній Край… Поміж бур і погроз, Поміж рушень основ, Поміж гуркоту гроз Знайдеш ясну

Пісня зоряного корсара* Ти прийди, Неповторна, на стежку мого поривання, Ти ступи у колиску моєї душі. Я готую для тебе початок нового світання, Тої казки, кохана, яка не лягла у вірші. Довгі ночі і дні, а тебе все немає, немає, В скелю серця вдаря галактичний прибій… Мою

Пророча пісня* Кобзарю, кобзарю, куди ти прямуєш? — На вольную волю… Кобзарю, кобзарю, хто шлях тобі вкаже? — Вітри в чистім полі… Кобзарю, кобзарю, що в полі шукаєш? — Прадавню могилу… Кобзарю, кобзарю, а хто в тій могилі? — Незміряна сила… Кобзарю, кобзарю, чи сила та

Самотня пісня* Ой, порай мене, мати, порай Де мій згублений рай Знай, мій сину розгублений, знай, Що твій рай — рідний край… Ти летиш по далеких світах, Мов засмучений птах, У чужинських полях і лісах Лише пустка і жах… Повертай з чужини, повертай У весняний розмай… Знай,

Пісня* Розцвілася квіточка, розцвілася, Та багряним полум’ям зайнялася. Полюбили квіточку буревії, Розпалили в серці їй пісні-мрії. Тріпотіла квіточка, пломеніла, В сонячному промені вся згоріла… Впало з серця квіточки сім’я-зерня Поміж темні зарості, поміж

Пісня золотого човняра* Човен золотий в океані див, Зоряне вітрило напинається. Воротар Життя знов у путь відплив, До Землі закохано всміхається… Слався, ясний човен кохання, Ти пливи, пливи в далину. Даруй надію, даруй світання, Даруй нам вічную весну! Пломінний потік

Пісня місячної ночі* Срібна нитка печалі, срібна нитка надії Простяглася у даль, простяглася у світ… Понад Шляхом Чумацьким срібний лебідь леліє Таємниче мереживо літ… Збережи, схорони Серця світ серед ночі химер, Під крилом сивини Голос казки святої не вмер… Ти посій

Пісня вічного вогню* Палає небокрай, Світанкова пора… Вставай, вставай, вставай — Горить Нова Зоря! І хто б де не умер — Від зради чи в борні — Воскресніте тепер У Вічному Вогні! Встаньте, убиті Сестри й брати! Брама відкрита В нові світи! Смерті немає — То лиш мара, Дух не

Пісня нежданого друга* Чи у тиші, чи під ураганом, Під дощами, під промінням зір В серці радість з’явиться неждано, То мій добрий вісник — ти йому повір! У пустелі чи під громи бою Я нечутно поруч тебе йду… Щит блакитний вічно над тобою, Будь спокійний, брате, я не підведу. А

Пісня зоряного Дивокола* В Полум’янім полі, в тайнім Дивоколі, Де пасуться коні чарівного сну, Птахи виростають в огненнім приволлі І летять у казку, в Зоряну Весну. Лебеді дитинства, станьте на хвилину, Та візьміть на крила доленьку мою. Землю я покину, з вами я полину, Де