Розмова з тишею*

Розмова з тишею*

Як затихнуть громи стоголосі,

Як замовкне музика й слова,

Серце мови огняної просить

І в душі мовчання ожива…

Ти тоді прислухайся до тиші,

Там нечутно калатає дзвін…

З вічності таємний вітер дише,

Заклика до полум’яних змін,

Небосхил прадавні руна пише

І шепоче дивну казку він…

Не забудь, не одвернись од неї,

У глибинах духу схорони,

Пролети над сонною землею

І посій на батьківські лани…

Збереже празоряне насіння

Подих материнської весни,

У прийдешнє виросте пагіння

Понад віковічні бур’яни…

Зродиться крилате покоління

Без руїн, і смерті, і війни…

Як затихнуть громи стоголосі…