Самотня пісня*

Самотня пісня*

Ой, порай мене, мати, порай

Де мій згублений рай

Знай, мій сину розгублений, знай,

Що твій рай — рідний край…

Ти летиш по далеких світах,

Мов засмучений птах,

У чужинських полях і лісах

Лише пустка і жах…

Повертай з чужини, повертай

У весняний розмай…

Знай, мій сину розгублений, знай,

Що твій рай — рідний край…

21 серпня 1981 р.

* * *

В зачаровану путь

Пропливають віки, наче тіні.

Лише миті живуть

У гарячого серця тремтінні,

Лиш вони, лиш вони,

Ніби зерна, летять над світами,

Із душі глибини

Виростають дітьми і квітками.

Вічна мить, дивна мить,

Всеосяжна, як це видноколо,

Де ряхтить і зорить

Таємниче Уранове поле,

О прийди, освяти

Мого серця болюче горіння,

Дай зрости у світи,

Де безсмертні розквітнуть пагіння.

О душі пелюстки,

Між якими таємна зернина,

Вас полонять віки,

А зернина у землю порине,

З того вона вона

В мить урочу листком затріпоче..

Мить ясна, мить рясна —

Мого серця надзоряні очі!

3 листопада 1981 р.

* * *

Доленько, де ти? Стиха озвися.*

— Я — твоя тінь…

Ось піл ногами лежу, подивися,

У пилюзі, на постелі терпінь…

Доленько люба, хто ти, яка ти?

— Я — твоя сила!

В ямах темниць, під сокирою ката

Міць нагнітила…

Доленько тайна, як тебе звати?

— Я — твоя мрія…

Вийшла колись із Правічної Хати

У буревії…

Доленько рідна! Тебе я приймаю —

Любу, убогу…

Підем пустелею до Небокраю,

В гості до Бога…

Сонце палюче, гади лукаві —

Все промайне…

Ти — моя радість, ти — моя слава,

Лише не кидай мене!..

27 листопада 1981 р.