Звідки?.
Звідки?.
Любі читачі!
При зустрічах з вами частенько чуєш запитання: де ви народилися, де вчилися, як стали письменником, чому вибрали ту чи іншу тему, чому пишете се чи те. Хочу відповісти на всі можливі й неможливі запитання одним-единим жартівливим заспівом.
Мене в полі породив
Синьоокий Зоре-Див.
І Земля, неначе Мати,
Стала хлопця колихати…
І приснилося мені:
Іде легінь на коні —
На козацькому коні
В малиновім жупані…
І побачив козачина,
Що в житах якась дитина —
Голомозе, голе, босе,
У віночку із колосся,
У волошковім роздоллі,
В українськім диво-полі,
В диво-полі, у три-полі,
У одвічнім терно-колі…
Здивувався той козак:
Що за дивний долі знак?
Чи відьомська ця дитина
Чи із неба — янголина?
Погадав не більше миті,
Взяв мене у тому житі
Та й закутав у жупан…
І поїхав я, мов пан,
На козацькому коні
В запорозькім жупані.
Край дороги біля клена
Хлопця стріла наречена.
Він мене їй подає
І словами виграє:
— Ось тобі, крім чоловіка,
Ще й забава невелика,
Подарунок Зоре-дива,
Буде доля в нас щаслива!
Засміялася дівчина,
Що така в них с дитина.
Цілувала, милувала,
У любистку обмивала…
Пересидів я тоді
У лелечому гнізді,
Доки гралося весілля,
Святкували новосілля…
І рішили мама й тато
Мене людям показати…
…Покотились буйні літа
Наді мною, понад світом,
Над роками, над думками,
Над казковими стежками…
Все частіше мені сниться,
Що лежу я у пшениці,
Що я бавлюсь серед жита,
Тільки зорями покритий,
В диво-полі, у три-полі,
У одвічнім терно-колі.
Це було чи не було?
Часом спогад замело…
Чи відьомська я дитина.
Чи із Неба — Янголина?!.
1 лютого 1981 р.