Метелик

Метелик

— Метелик! Летиш ти куди?

— Не знаю я слова такого,

Я вдома усюди, завжди,

Для мене всі миті — обнова!

То вічність і мить — то одне,

Бо є, і було, і грядуще

В обіймах тримає мене,

У пестощах промінносущих…

— Метелику! Віснику миті!

Чи можна до тебе в політ?

— Як станеш із радістю злитий,

Тоді мій відкриється світ…

Бо Радість — то любощі гри,

Без простору, часу і цілі,

Дарунки Святої Гори,

Що світові незрозумілі…

5 травня 1981 р.